Тест - підготовка до школи

Чи готова дитина до школи?

Дайте відповіді (так чи ні) на запропоновані запи­тання.

1. Чи хоче ваша дитина йти до школи?

2. Чи вважає ваша дитина, що у школі вона багато дізнається, що навчатися їй буде цікаво?

3. Чи може дитина само­стійно робити те, що потре­бує зосередженості (складати конструктор, розмальовувати картинки тощо), протягом ЗО хвилин?

4. Чи ваша дитина може спілкуватися з дорослими, не соромлячись?

5. Чи вміє дитина складати за картинкою розповіді принай­мні на п'ять речень?

6. Чи може декламувати на­пам'ять кілька віршів?

7. Чи вміє дитина читати (по складах, словами)?

8. Чи вміє дитина рахувати до 10, 20 і назад?

9. Чи може вона розв’язувати прості задачі на віднімання і додавання (хоча б у межах 10) ?

10. Чи вміє ваша дитина пра­вильно тримати ручку, олівець, чи має тверду руку (може на­водити малюнки по клітинках чи пунктирних лініях)?

11. Чи любить розмальовува­ти картинки, малювати?

12. Чи вміє дитина користу­ватися ножицями та клеєм (ви­тинати, робити аплікації)?

13. Чи знає дитина назви тварин, рослин довкілля, чи вміє їх розпізнати?

14. Чи вміє змінювати слова за зразком (наприклад, олівець – олівці, великий – малень­кий, сад – садочок)?

15. Чи може дитина узагаль­нювати поняття (наприклад, "морква, цибуля, огірок – це овочі", "дерева – це дуб, бе­реза, тополя" тощо)?

16. Чи може самостійно роз­в'язати посильні дитячі голо­воломки (наприклад, складати пазли)?

17. Чи любить ваша дитина самостійно працювати, без сто­роннього нагляду чи допомоги малювати, складати мозаїку, конструктор?

18. Чи вміє вислухати, зрозу­міти й точно виконати словесні інструкції від дорослих?

Кожна відповідь "так" додає 1 бал. відповідь "ні" – 0 балів.

Тепер підрахуємо результати:

15 – 18 балів – ваша дитина готова йти до школи, ви недар­ма з нею працювали. Звичайно, це не гарантує вам шкільного життя без труднощів, але ви зможете подолати їх, якщо вони виникатимуть;

10 – 14 балів – ви на пра­вильному шляху, дитина вже багато чого навчилася за дошкільні роки. А ті запитання, які додали вам 0 балів, просто показують, де ще варто попра­цювати з малюком;

9 балів і менше – можливо, такий результат вас трохи роз­чарував. Але батькам варто пам'ятати, що шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Хтось починає рано ходити, але не говорить. Хтось починає го­ворити відразу цілими фразами, але не вміє сміятися.

 Варіантів безліч.

Тому й до шкільного віку діти мають різний багаж досвіду, знань, умінь, навичок, та й стан здоров'я теж різний. Тому-то найважливішою є загальна здатність дитини до навчання, саме її й слід розвивати.

 Шановні батьки, всього вам найкращого!

Завідуюча бібліотекою-філією №13                      Г.Недвецька

Як підготувати малого школярика

Як підготувати малого школярика

1. Частіше розмовляйте у присутності дитини про школу, шкільне життя. Спря­мовуйте дитину на серйозне ставлення до навчання.

2. Не приховуйте труднощів, які чекають дитину у школі, але формуйте в неї впевне­ність у їх подоланні.

3. Частіше звертайте увагу дитини на її зовнішній вигляд, гарні вчинки школярів.

4. Навчіть сина чи дочку найпростіших навичок самообслуговування (вмиватися, чистити зуби, одягатися, доглядати одяг, акуратно їсти).

5. Привчіть дитину лягати спати та вста­вати у певний час (лягати спати щонай­пізніше о дев'ятій годині вечора, вставати о сьомій годині ранку).

6. Заохочуйте малюка до малювання ко­льоровими олівцями, письма ручкою (напи­сання паличок, кружечків, квадратиків).

7. Прищеплюйте дитині дбайливе ставлення до книжок, олівців, зошитів, фломастерів. Навчіть її правильно гортати сторінки.

8. Не стримуйте цікавість до навчання, заохочуйте малюка до набуття знань, обмі­ну враженнями від почутого, побаченого.

9. У будь-якій конфліктній ситуації не принижуйте гідності дитини, прагніть за­охотити її до самовдосконалення.

10. Завжди прагніть підтримувати ви­хователя, вчителя, не критикуйте його у присутності дитини.

Щасливої дороги в Країну Знань!

Завідуюча бібліотекою-філією №13       Г. Недвецька

З циклу корисних порад.Видряджаємо у перший клас

Підготовка до школи – процес і урочистий, і хвилюючий одночасно. І не тільки для малюка який вже через тиждень стане «дорослим» школярем, але і для його мами і тата. Часом більше самих першокласників хвилюються їхні батьки, які мучаться думкою, чи готовий ї їх синок чи донька до першого класу.

До того ж напередодні школи майбутні першокласники нерідко задають їм питання, на які складно відповісти навіть дорослому.

Саме тому виникла необхідність дати поради батькам про те, як підготувати дитину до шкільного життя, дуже хотілося б, щоб вони стали у пригоді кожному з вас.

Ранець, форма, олівці, фломасте­ри... Ніби все готово. Та чи задуму­валися ви над тим, чи ваша дитина психологічно готова до школи? Приділімо увагу не тому, чи купи­ли ви ранець, а тому, чи готовий ваш малюк щодня ходити з цією заповітною ношею до свого другого дому.

КОЛИ ЙТИ?

Перш за все психологи наголошують на тому, що не кожну дитину варто у шість років віддавати до школи. Хоч на­родилася вона, скажімо, у серпні. Спершу обов'язково треба проконсультуватись з психологом, який після простих тестів скаже, чи готова дитина до школи. Адже те, що дитина знає всі букви, вміє читати і рахувати, ще не означає, що вона готова ступити на першу сходинку в доросле життя. Насамперед дитина має бути готова до школи фізично: висиджувати на місці цілий урок, зосереджувати увагу, поєд­нувати слухову і зорову пам'ять у "бачу – чую – пишу". Треба добре подумати, чи варто позбавляти малюка ще одного року дитинства, адже школа – це "на все життя", повернути назад не можна.

ЯК ГОТУВАТИСЯ?

До школи нині готують у багатьох при­ватних студіях, педагоги також можуть допомогти, але першорядна роль у цьому процесі завжди має належати батькам. Причому ця підготовка має бути невпин­ною й непомітною.

Наприклад, ви йдете з дитиною на прогулянку. Ось трава, дерево, кущик. Звідки вони взялися? Спершу посадили насінинку, з якої виріс пагінець, а потім почало рости-рости й виросло дерево. Для цього потрібні сонечко, водичка.

А звідки взялося курча? Або ж: їде велика машина і маленька. Яка поїде швидше? Або ж: після прогулянки – обід. Ось каструля глибока, але вузенька, а ось широка, але неглибока. Подумайте разом, у яку більше борщу вміститься.

Побавтеся в ігри, де малюк буде вчите­лем, лікарем, продавцем, а мама – учени­цею, пацієнткою, покупцем. Перевірте, чи готова дитина приймати правила гри школи: педагог — вчить, школяр — на­вчається. Важливо, щоб батьки розуміли, що рахувати і писати дитину завжди зможе навчити педагог, а ось мислити мають на­вчити саме вони.

І ДРУЗІ, І НЕДРУГИ...

Не менш важливо підготувати дитину до оточення, навчити її спілкуватися, жити у шкільному середовищі й почуватися там природно. Це як на роботі: якщо колектив приємний, то працюється охоче, кожен ро­бочий день дає втіху, а якщо ж ні, то робота перетворюється на каторгу.

Як убезпечити свою дитину від розчару­вання в інших дітях, як уникнути сварок між дітьми, як уберегти від чийогось не­гативного впливу? Це не менш важливо, ніж уміння рахувати до десяти. Отже, треба пояснювати, що є і погані діти, які обзи­ваються і б'ються, але з ними також треба співіснувати.

Наприклад, дитина скаржиться, що її обзивають. Що тоді робити батькам? Психологи одноголосно застерігають: не можна втручатись у дитячі справи. Треба дистанційно скеровувати поведінку в правильному напрямку. Поясніть, що це ніби гра.

Ось ти такий гарний, охайний, з чистими руками, святково одягнений ідеш вулицею, а в тебе кидають брудний, увесь у болоті м'ячик. Ти ж зробиш усе, щоб він у тебе не поцілив?! А коли хтось обзивається чи ображає тебе, то це він у тебе кидає свій брудний м'ячик, хоче його позбутися. І ти не ображайся, а просто відступи, щоб цей м'ячик у тебе не потрапив. Навпаки, скажи: "Ти такий хороший, а носишся зі своїм брудним м'ячиком".

У цьому контексті слід бути дуже обе­режними. Часто так ми нав'язуємо дитині, що вона найкраща, чим створюємо так званий комплекс відмінника. У дитини з'являється бажання бути найкращим у всьому. А коли це не так? Як уникнути розчарування? Психологи вважають, що цей комплекс створюють самі батьки. Вчіть дитину захоплюватись іншими. "Ти найкраще малюєш, а ось у цієї дівчинки найгарніші букви. А послухай, як гарно грає цей хлопчина на флейті. А ось цей хлопчик рахує найшвидше у класі". Кожен має бути найкращим у чомусь.

ОЦІНКИ – НЕ ОСНОВНЕ

А ще батьки повинні усвідомити зна­чення оцінок. Одиниця – це дуже погана оцінка, а дванадцятка – дуже добра. Усе, що між одиницею і дванадцяткою, – це добрі оцінки, які мають право бути в зошиті та щоденнику школяра.

Основне не це. Головним є процес на­вчання, праця дитини на результат. Адже оцінка – це результат. А він не може бути важливішим за працю на цей результат. Отож навчіться захоплюватись самі працею дитини. "Який ти молодець! Букви вже не танцюють, майже рівні".

Але кажіть це щиро, а не після десяти ви­рваних сторінок. Якщо батьки ставитимуть результат (оцінку) вище від наполегливої праці на цей результат, у дитини з'явиться бажання домогтися найкращого результату будь-яким шляхом, причому не завжди чесним. Тому добра оцінка – це добре, це для вчительки і для мами з татом, а праця – це найважливіше, і вона – для самого школяра.

При підготовці статті був використаний матеріал з газети «Факт».

Завідуюча бібліотекою-філією №13                Г. Недвецька

Взаємодія поліції та населення як напрям діяльності органів правопорядку

Взаємодія поліції та населення як напрям діяльності органів правопорядку

Зміни в сучасному українському соціумі закономірно впливають на процес формування нових взаємовідносин між державою та громадянським суспільством. Поліція в Україні – це державний орган виконавчої влади, який покликаний захищати життя, здоров’я, права і свободи громадян, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, стояти на варті правопорядку й законності.

Оптимізація взаємодії поліції з населенням у контексті правоохоронної діяльності має основну мету – надати нового  імпульсу вітчизняним формам співпраці, що існували раніше, та запровадити перевірений часом зарубіжний досвід участі громадськості в правоохоронній та правозахисній діяльності.

З цього приводу 18 серпня 2016 року в бібліотеці-філії №13 (Вул. Бажана,16) зібралися мешканці мікрорайону середнього та літнього віку. Вони дуже уважно слухали розповіді інспекторів патрульної служби лейтенанта Болюха Ярослава В’ячеславовича та лейтенанта Капустінської Віти Леонідівни про основну ділянку роботи, задавали хвилюючі їх питання та висловлювали своє бачення роботи патрульної служби.

Під час діалогу обговорювали  позитивні головні сторони нової поліції:

- ввічливість та коректність у спілкуванні з громадянами; 

- чуйність та намагання допомогти громадянам; 

- доволі швидкий приїзд на місце виклику;

- не корумпованість;

- настанова на рівність усіх перед законом;

- доброзичливе ставлення до громадян та намагання вирішити ситуацію в першу чергу розмовою, а не застосуванням сили чи погрозами;

Присутні на заході мешканці мікрорайону зупинялись на кожному конкретному пункті та обговорювали питання з прикладами зі свого життя.

Підсумовуючи вищесказане завідуюча бібліотекою-філією №13 Г. Недвецька висловила свою думку: «Найголовніше в роботі нової патрульної служби, це своєчасне оперативне реагування правоохоронних органів на всі звернення громадян. Безперечно це підвищить рівень довіри людей до поліції.»

Завідуюча бібліотекою-філією №13 Г. Недвецька