Сім корисних добавок до чаю

Сім корисних добавок до чаю

Які трави можна додавати до чаю перед сном?

Плоди анісу.

Аніс – чудовий засіб у боротьбі зі запальними захворюваннями легень, горла, а також кишечника і нирок. До того ж , анісовий чай дуже приємний на смак.

Засушені ягоди чорниці або ожини.

Чай з цими ягодами має очисну дію, допомагає запобігти хронічні недуги шлунково-кишкового тракту.

Квіти жасмину.

Дуже ефективні при загальному занепаді сил, нездужанні, синдромі хронічної втоми. Вони піднімають знижений тиск, знімають запалення слизової шлунка.

Корінь імбиру.

Один з найефективніших тонізуючих засобів, здатних активізувати обмін речовин і зігріта в холодні зимові дні. Готувати чай дуже просто, достатньо натерти шматочок імбиру і залити його окропом.

Чай з квітами лаванди.

Це дуже ефективний засіб при неврозах, стресах і депресії. Це сильний заспокійливий засіб, що знімає спазми.

М’ята.

Про чай з м’ятою знають усі. Мало який засіб заспокоює так, як м’ятний чай. Запашний аромат м’яти здатний розслабити ввечері, заспокоїти бронхіальний кашель, зняти жар при застуді.

Висушені скоринки цитрусових.

Засушить шкірку лимонів, апельсинів та інших цитрусових. Додаючи її в чай, ви отримаєте не тільки ароматний напій, а й корисні вітамінні ліки.

Г.Недвецька, завідуюча бібліотекою-філією №13

Учимо дітей приймати правильні рішення

Учимо дітей приймати правильні рішення

Як навчити дітей бути рішучими і приймати правильні рішення?

Один з найефективніших способів підтримати дітей у прагненні ста­ти успішними, щасливими й корисними людьми – на­вчити їх приймати правильні рішення, а потім дозволити діяти самостійно.

Так, діти повинні робити не­правильні вчинки. Хибні рішення й наслідки їх прийняття допо­магають навчитися приймати правильні рішення в майбутньо­му. Однак проблема виникає тоді, коли хибні рішення приймаються постійно.

Це зазвичай відбувається тоді, кати батьки не покладають на них відповідальність, а виручають з неприємностей, які є наслідком саме їхніх неправильних рішень. Такі діти вважають, що не пови­нні нести відповідальність за свої рішення.

ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ, ЯКІ ВМІЮТЬ ПРИЙМАТИ РІШЕННЯ

Надання дітям права приймати рішення – це поетапний процес, що грунтується на особливостях віку, ступені зрілості й досвіді прийняття рішень. Іноді давати дітям повну свободу прийняття рішень просто небезпечно. Але ви можете почати навчати їх цього, починаючи з раннього віку.

Наприклад, не варто приводи­ти дітей у найближчий магазин і казати, що вони можуть вибрати все, що завгодно; варіанти вибору можуть просто приголомшити. Але ви можете дати їм можли­вість вибрати між твердим льодя­ником, шоколадною цукеркою й жувальною гумкою (або ще краще – між кунжутним печивом, фрук­тами й арахісовим драже), і тоді їм легше буде вибрати частування за смаком. З віком збільшуйте кількість наданих варіантів. Потім підвищуйте значення рішень, які дітям треба приймати (наприклад, діти можуть вирішувати, чим вони будуть займатись, або визначати коли лягати спати). Щоразу вони повинні взяти на себе відповідаль­ність за наслідки своїх рішень. Крім того, збережіть за собою право вето, але використовуйте його розсудливо.

НАВЧІТЬ ПРИЙМАТИ ПРАВИЛЬНІ РІШЕННЯ

Навичка прийняття правильних рішень є складним процесом на оволодіння яким ідуть роки.

Починається він з ознайомлення дітей зі значенням прийняття рі­шень. Перший крок полягає в тому щоб навчити їх обмірковувати майбутні дії. Кілька секунд роз­думів допоможуть дітям запобігти прийманню великої кількості хиб­них рішень. Ловіть своїх дітей "пе­ред стрибком", тобто тоді, коли ви бачите, що вони збираються діяти необдумано, зупиняйте їх і проводьте через весь процес при­йняття рішень.

Наступний крок полягає втому, щоб навчити дітей думати, перш ніж діяти. Діти повинні питати себе: "Навіщо я буду це робити?". Ви повинні домогтися, щоб діти розуміли мотиви своїх рішень. Одна із проблем полягає в тому, що діти часто зіштовхуються із супе­речливими мотивами. Вони мо­жуть знати, що діяли нерозумно, і все одно роблять так через тиск однолітків.

Потім дитина повинна спитати себе: "Якими будуть наслідки моїх дій?", що на їхній мові звучить, як "У які неприємності я можу потрапити?".

Вони повинні оцінити ризики й вигоду від своїх рішень. Проблема полягає втому, що діти часто недо­оцінюють втрати й переоцінюють користь від своїх рішень. Те, як ваші діти відповідають на це за­питання, залежить від наслідків та очікувань, які ви для них уста­новлюєте. Якщо ви виховуєте дітей у релігійних традиціях, вони будуть приймати більш зважені рішення.

Ще одне складне запитання для дітей: "Як моє рішення вплине на інших людей?". Унаслідок при­родного егоцентризму в юному віці діти можуть навіть не за­мислюватись над тим, на кого, крім них, може вплинути їхнє рішення. Навчивши дітей замис­люватись над цим запитанням, ви допоможете їм приймати рішення найбільш вигідні і для себе, і для інших людей.

І, нарешті, мабуть, найважли­віше запитання, яке діти повинні ставити перед собою: "Наскільки рішення слугує моїм інтересам?". Коли діти усвідомлюють власні інтереси, вони підходять до за­кінчення вивчення процесу при­йняття рішень.

ТРЕНУВАННЯ ПРИЙНЯТТЯ ВДАЛИХ РІШЕНЬ

Ви можете допомогти своїм дітям навчитися приймати пра­вильні рішення, поетапно трену­ючи їх. Допоможіть відповісти на перераховані ключові запитання й разом зробіть продумані кроки в напрямку до прийняття рішення. Після прийняття рішення до­поможіть їм оцінити, наскільки правильним було це рішення і, якщо воно виявилось невдалим, який урок вони можуть отримати на майбутнє.

Ви також можете описати ді­тям гіпотетичні ситуації (на­приклад, моральна дилема, чи можна брехати другу) і залучити їх до розмови про те, які рішення вони будуть приймати в таких ситуаціях. Але якщо ви будете тренувати їх і давати можливість набувати досвід при­йняття правильних рішень, вони будуть використовувати його в дорослому житті.

Використані матеріали з газети "Факт".

  Г. Недвецька, завідуюча бібліотекою-філією №13

Продовжуємо цикл цікавих порад

Яка парасолька найкраща

Прийшла осінь. Наші парасольки потребують заміни. Як не помилитися у виборі? Адже тепер пропозиція величезна. Як вибрати найкращу?

Нема нічого вічного. Особливо це стосується повсякденних речей. Проте хотілось би мати певність, що коли й з парасолем щось станеться, то його принаймні можна буде полагодити. А як з'ясувалося, можливо це не завжди.

ЩОБ СЛУЖИЛА ДОВГО

Дехто думає, що чим дорожча парасолька, тим якісніша. Проте не ціна тут визначальна. Купуючи парасоль, уважно придивіться до конструкції. Якщо весь механізм ретельно схований у центральному стержні й за­паяний, а з куполом його з'єднує лише тоненький подвійний тросик, то такий парасоль, у разі поломки, нести в майстерню даремно. Рано чи пізно трос – а він не дуже надійний – обірветься, і весь механізм залишиться "похованим" у трубці. Майстрові до нього не дістатися.

Вибираючи парасоль, спиніться на тих моделях, де механізм (ось його видно по пружинах) розміщений зовні, а отже, доступ­ний для ремонту.

Важливо, з якого матеріалу зроблено спиці. Звичайно, сталеві міцніші від алюмінієвих, але тоді й парасолька важча. Є су­часніші технології – в одній спиці поєднано сталеву і пластма­сову частини або алюміній й скловолокно, що додає їй особли­вої міцності й стійкості.

Останній писк – сталеві спиці з титановим напилюванням, кінці яких виготовлено з вуглепластику. Каркас такої парасоль­ки краще опирається вітру. А ще придивіться до того, чи не вид­но слідів іржі на спицях. У якісних парасольках таке неможли­во.

Добре, якщо спиці в місцях згину надійно заклепані, бо через розкривання-закривання згодом у цих місцях заклепки відпадають. Утім цю поломку ремонтують.

Також потрібно купувати механічні парасолі, що розкриваються і закри­ваються вручну або ж натисканням на ручку – напівавтомати. Не такі надійні ті, що розкриваються кнопкою, – автоматичні. Аті, що і розкриваються, і закриваються натисканням кнопки, хоч і дорожчі, ще менш надійні.

До речі, кількість складань теж важ­лива. Для довшої експлуатації варто брати таку, що складається у два рази, а не у три чи чотири. І не думайте, що, склавшись учетверо, парасоля стає набагато меншою. Аж ніяк – тоді вона грубша, до того ж дуже втрачає у міцності.

Звичайно, досить надійні й прості в користуванні парасолі-ціпки. Але вони громіздкі, тому багато хто віддає перевагу тим, що складаються і легко вміщаються у сумці.

Тож, вибираючи з різних варіантів, керуйтеся принципом: чим простіша конструкція, тим вона надійніша; мен­ше "наворотів" – менше й деталей, які можуть зламатися.

Що ж стосується кількості спиць, а їх буває від 8 до 32, то цілком досить парасолі на 8 – 16 спиць.

Зверніть увагу й на тканину, з якої пошитий парасоль. Найчастіше нині ви­користовують нейлон, епонж і поліестер – якість цих матеріалів зростає у назва­ному порядку.

Найдешевші моделі обтягнуті нейло­ном – на дотик він цупкіший, проте невибагливий і служить довго. Поліестер, виготовлений під шовк або атлас, вишуканіший на вигляд, але менш міцний.

Дорогі моделі "одягають" у поліестер із додаванням сатину. Таку тканину можна розпізнати, глянувши на світло. Ви побачите переплетіння ниток. Дуже міцний і надійний матеріал.

Епонж – японська тканина, що нагадує плащівку. На куполі з епонжу вода не затримується, скочується кра­пельками донизу.

Тефлонове просочення – останній писк моди. На такому куполі вода теж не затримується, але, на відміну віл епонжу, тефлонова тканина набагато м'якша і тонша.

ЩОБ ПОДОБАЛАСЯ

Вибираючи парасоль, ми зважаємо не тільки на його практичність, якість та ціну, але й на вигляд.

Вибір парасоль для чоловіків мен­ший: чорні, темно-коричневі, мокрого асфальту, картаті, смугасті.

Серед жіночих популярні парасолі з купонних тканин – однотонним верхом купола, прикрашеним по краях малюнком-віночком. Останнім часом часто купують дуже яскраві парасольки – рожеві, помаранчеві, салатові, жовтогарячі. Ними їхні власники ніби намагаються розігнати осінню депресію у сльотавий і похму­рий день.

Популярні й парасольки-"хамелеони", купол яких виготовлено з перламутрових тканин, які під різним кутом зору змінюють відтінок. А також двоколірні, у яких колір купола ззовні й зсередини різний.

Цікаві однотонні парасольки, на яких під дощем проявляється малю­нок – геометричні візерунки, пальми або смішні собачки, мишки, котики. Побачити зразок малюнка можна на коробці, у якій такі парасольки про­дають.

Для дітей вибір парасольок не мен­ший: різнобарвні, з малюнками, прозорі. А ось опуклі парасольки з вушками не дуже практичні – для максимального захисту від дощу краще підходять парасольки з пологішим ку­полом. Вибір ручки залежить передусім від вашого смакуй гаманця. Парасолі з дерев'яною ручкою, звичайно, гарніші, але й дорожчі, ніж з пластмасовою.

ЗВІДКИ ТИ, ПАРАСОЛЬКО?

Від країни-виробника і ціни міцність парасольки не залежить. Звичайно, ті з них, що продаються на вуличних ятках і коштують 15 гривень, виходять із ладу частіше.

Більшість парасольок привозять до нас із Китаю. Власники німецьких, англійських або італійських моделей можуть не дуже тішитися – у їхніх парасолях теж китайський родовід.

У Китаї нині зосереджено 90% світо­вого виробництва парасолів. Солідні європейські фірми не гребують замов­ляти китайцям виробництво тканин і складання каркасів. З численних іно­земних фірм, що працюють на нашо­му ринку, найвідоміші "Happy Rain" (Німеччина), "Три слони" (Японія) і "Fulton" (Великобританія).

                      

Г.Недвецька, завідуюча бібліотекою-філією №13