Ніде нехай такого більш не буде!
Хай день новий життя несе нове.
Вклонімось низько сонцю й хлібу, люди!
В достатку Україна хай живе!
Хай день новий життя несе нове.
Вклонімось низько сонцю й хлібу, люди!
В достатку Україна хай живе!
Голодомор в Україні – не лише найбільша гуманітарна катастрофа в історії людства, а й незагоєна рана вітчизняної історії, ще одна «вічна» проблема. Це наш біль, наша скорбота, наша Голгофа… Це те, що знищує свідомість... Це страшно, це боляче до самих кісток. Але це те, про що потрібно пам’ятати і не уникати. Не можна ще раз такого допустити. Це те, що точить нашу країну зсередини, адже скільки під час голоду було винищено людей, які б мали стати батьками тих, хто боровся б за єдність, братерство і добробут України.
Тож сьогодні, запалюючи свічку, давайте подумаємо про
них, тихенько помолимося за їхній спокій та світлу пам’ять. Головне не забувати
їх – невинних жертв Сталінського терору, що так і не вижили.
Вони варті частинки серця істинного українця, а також
пошани кожного, хто може назвати себе Людиною!
22 листопада у бібліотеці-філії №13 відбулася година
скорботи присвячена пам’яті жертв Голодомору. Працівники бібліотеки разом з
учнями 11 класу ЗОШ №14 та вчителем історії Онистюк Наталією Олександрівною
зібралися для того, щоб у запізнілій жалобі схилити
голови в каятті перед світлою пам'яттю тих, хто загинув та вшанувати їх
хвилиною мовчання. Вони згасли як зорі…
Учні активно співпрацювали з бібліотекарями, спробували
себе в ролі ведучих та перейнялися жахливою долею українського народу. Підлітки переглянули презентацію, відеозаписи тих
страшних років, читали верші Юрія Клена, Антоніни Листопад, Павла Тичини та
ознайомилися з книжковою виставкою.
«Україна велика, гарна, добра та… любляча. То
ж постараймося, аби історія не повторювалась, адже мільйони українців не
даремно покинули цю стражденну землю, на якій тепер ми, сучасні українці,
будуємо незалежну державу…» –
підсумувала завідуюча бібліотекою-філією №13 Ганна Недвецька.
Немає коментарів:
Дописати коментар