Ювіляр травня

Кропивницький Марко Лукич 

               Марко Лукич народився 22 травня 1840 в селі Бежбайраки на території сучасної Кропивницької області. Український театральний діяч, актор і драматург, один з видатних знавців козачого побуту.

Початкову освіту здобув у приватній школі шляхтича М.К.Рудковського в слободі Олександрівка. 1856 року із похвальною грамотою закінчив трикласне повітове училище в м. Бобринці. Служив там же у повітовому суді. У 1862-1863 рр. –вільний слухач юридичного факультету Київського університету. Під враженням однієї з перекладних мелодрам, побачених у київському театрі, він пише п’єсу «Микита Старостенко».

На 28-му році життя одружився з Олександрою Костянтинівною Вукотич (1851-1880).

У 1871 р. Кропивницький перейшов у професіональні актори, погодившись працювати у трупі графів Моркових (Одеса). Протягом десяти років роботи в російських театральних трупах він набув величезного сценічного досвіду.

 У 1872 р. в одеській газеті «Новороссийский телеграф» було опубліковано водевілі М. Кропивницького «Помирились» і «За сиротою і Бог з калитою, або ж Несподіване сватання». З 1873 р. – у складі Харківського театру Александрова-Колюпанова.

У лютому 1875 р. вирушає на гастролі в Галичину, де стає наставником і режисером галицького театру «Руська бесіда», привносить ряд новацій у його діяльність.

У 1882 р. він організовує свою трупу, яка приблизно через рік зливається з трупою Михайла Старицького, де Кропивницький стає провідним режисером. Починається нова епоха в історії українського професійного театру. Своєрідним явищем є комедії Кропивницького «Чмир» (1890), «На руїнах» (1900), «Супротивні течії» (1900), «Мамаша» (1903).

 У перше двадцятиліття Кропивницький писав переважно твори комедійних жанрів – «Помирились» (1869), «За сиротою і Бог з калитою, або ж Несподіване сватання» (1871), «Пошились у дурні» (1875), «Лихо не кожному лихо – іншому й талан» (1882), «Вуси» (1885) – за оповіданням О. Стороженка, «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» (1882). У драмах «Де зерно, там і полова» («Дві сім’ї») (1888), «Зайдиголова» (1889), «Олеся» (1891), «Перед волею» (1899), «Розгардіяш» (1906) поряд з основним конфліктом розгортається додаткова сюжетна лінія.

Помер 21 квітня 1910 по дорозі з Одеси, де був на гастролях; поховано його в Харкові.