Чи потрібні гроші школярику? (З циклу "Слушні поради")

Чи варто давати школяреві кишенькові гроші?

Щоранку, випроваджуємо дитину до школи, ми кладемо в портфель яблуко, печиво й кілька гривень. Яку суму і з якого віку? І взагалі, навіщо дитині гроші, якщо батьки її утримують?

– Ви ж, звичайно, хочете, щоб ваша дитина в дорослому житті була незалежною, фінансово процвітала? Для цього вона повинна вміти поводити­ся з грошима, знати, що це універсальний засіб обміну.

Контролювати свої потреби та ба­жання, цінувати те, що придбала, ро­зумно ставитися до грошей, утриму­ватися від зайвих покупок дитина на­вчиться з часом. Хіба немає дорос­лих, які своїми доходами розпоряджа­тися не можуть?

Маючи кишенькові гроші, ди­тина почувається особистістю, упев­неною, вчиться з ними поводитися. Якщо дитина може сама вирішити, на що витратити гроші, вона вважає себе майже дорослою. Від самого процесу купівлі дитина в захваті. І не важливо, що грошей у неї тільки на жуйку.

Раніше, ніж дитина піде в школу, кишенькових грошей давати не вар­то. Нехай вона ще побавиться іграш­ками, а не рахує свої доходи. Кишенькових грошей багато не повинно бути, байдуже які статки сім'ї. Якщо ж ви певні, що мати кишенькові гроші дитині ще рано, то поясніть, чому так вважаєте, розкажіть, як можна заслу­жити їх.

І – увага – гарну поведінку, бажан­ня допомогти, старанність потрібно заохочувати, а не прив'язувати до оплати. Якщо дитина образила бать­ків, побилася з кимось, грубіянить, матеріального заохочення вона не заслуговує. Тоді можна покарати грив­нею.

На суму, яку видають дитині на дрібні витрати, впливають кілька фа­кторів.

По-перше, визначаючи суму кише­нькових грошей, потрібно враховува­ти фінансовий стан сім'ї. Парадокс: батьки з середнім і малим достатком часто дають своїм дітям більше гро­шей, ніж забезпечені, тому що боять­ся, щоб їхня дитина не була "гір­шою" за однолітків. Це похвально, звичайно, але варто тверезо оціню­вати свої можливості.

Виділеної суми має вистачати ди­тині на харчування у школі, проїзд у громадському транспорті та інші по­всякденні витрати, але ця сума не повинна відчутно бити по сімейному бюджету. Важливо пояснити дитині, чому ви можете виділити саме стіль­ки.

По-друге, розмір кишенькових грошей залежить від уміння дитини ними розпоряджатися. Тут відіграють роль вік дитини та її характер. Логічно припустити, що підліток буде розпо­ряджатися грошима раціональніше, ніж першокласник. Але діти різні: хтось уже в молодших класах уміє ви­трачати гроші, а хтось і в 16 років буде смітити ними.

Перш ніж видати кишенькові гро­ші, варто поговорити з дитиною, по­яснити, що вона сама відповідальна за свої витрати. Але не треба потім сварити за незаплановані покупки, замість цього краще обговорити важ­ливість правильного розподілу її ма­ленького "бюджету".

По-третє, сума, що видається на кишенькові витрати, залежить від того, скільки грошей дають одноліт­кам дитини. Якщо ваш сімейний бюджет не дозволяє давати дитині стільки ж грошей, скільки мають однолітки, спробуйте пояснити їй труднощі фінансового стану родини й наголосіть, що гроші – в жодному разі не мірило любові й престижу.

Привчіть її до того, що гроші треба заробляти. Запропонуйте, залежно від віку, хат­ню роботу, роботу в саду, на городі. Поясніть, що так можна назбирати на іграшку, гру або щось інше, що дуже хочеться придбати.

І пам'ятайте, що кишенькові гроші – не тільки заохочення. Ви повинні не просто видавати дитині гроші на кишенькові витрати, а й вчити ними розпоряджатися, планувати свій бю­джет. Що раніше дитина навчиться правильно поводитися з фінансами, то легше їй буде в дорослому житті.

         При підготовці статті був використаний матеріал з газети «Факт».

Г. Недвецька, завідуюча бібліотекою-філією №13