«Козацька слава в серцях у нас»

Свято козацької слави:

«Козацька слава в серцях у нас»

      Неозорі  степи  України,

          Чарівливі  Дніпра  береги

                             Синя  хвиля  за  хвилею  рине

                             Крізь  розлогі  квітчасті  луги.

У  кожного  народу  є  своє  найвеличніше  історичне  свято. Є  і  у  нас таке свято – День Українського козацтва,  яке  ми  святкуємо  14  жовтня, а також вже вдруге в цей саме день наша країна відзначає День захисника України. І  це  чудово.

       

 Ці  свята  повинні  бути, а  ми – знати  наших  захисників.

Відсвяткувати разом з бібліотекою День Українського козацтва та День захисника України 20 жовтня  завітали учні 7-А та 8-А класу ЗОШ №7 (кл. кер. Бойчич С.М. та Поліщук О.А.).  Вони з зацікавленістю слухали розповідь бібліотекаря, переглядали кадри презентації та літературу на книжковій виставці: «Козацька слава в серцях у нас». Розкрити знання учнів з історії, допомогло Ерудит-лото: «Я козацького роду». Під час проведення вікторини учні показали хороші знання  з їсторії козацтва.

«Наша Україна – одна  мати  на  всіх!

Хай, добрі  люди,

                      вам  щастя  буде,

                      Хай  буде  доля,

На  все  роздолля.

                      А  до  того-літ  премного.

                      На  любов  і  згоду.

                      Хай  не  буде  переводу

                      Козацькому  роду», – такими словами працівник бібліотеки Г. Романюк закінчила захід.

Г.Недвецька, завідуюча бібліотекою-філією №13

Як змусити дитину прибирати за домашним улюбленцем?

Вчимо малюка доглядати домашнього улюбленця

Деякі дітки обіцяють, що будуть робити все, що потрібно, тільки щоб батьки дозволили придбати домашнього улюбленця. Однак незабаром ентузіазм малюка пропадає, і змусити його кожен день піклуватися про тварину стає непросто.

Але саме ця турбота може багато чого навчити дитину, тому відмовля­тися від тварини в будинку не варто, тим більше, що просте планування, участь батьків і відкрите спілкуван­ня – все, що потрібно, щоб і дитина, і тварина не тільки жили комфортно.

Як навчити дитину доглядати до­машнього улюбленця?

1. Складіть список відповідальностей та обов'язків, покладених на ма­люка. Обговоріть їх із ним. Діткам краще доручати одне просте завдан­ня, яке доведеться виконувати кожен день, і одне складніше, яке викону­ється рідше. При цьому всі члени сім'ї повинні бути залучені, адже дітки вчаться на прикладі старших. Напри­клад, ви можете не тільки доручити малюкові одне з годувань вихованця (наприклад, ранкове або вечірнє), а й підключити його до процесу купівлі кормів і всього необхідного.

2. Хваліть дитину кожен раз, коли вона справляється зі своїми обов'яз­ками по догляду за твариною без ва­шого нагадування. Позитивний на­стрій допоможе їй швидше звикнути та із задоволенням доглядати вихован­ця. Згодом, коли малюк буле рідше забувати виконувати свої обов'язки, ви можете хвалити його менше, та все ж не забувайте говорити проте, який він молодець, що так дбає про пухнасто­го друга.

3. Не асоціюйте відповідальність за тварину з нагородою або покарання­ми за те, що її (тварини) не стосуєть­ся. Наприклад, якщо дитина отрима­ла погану оцінку, не забороняйте їй бавитися з вихованцем чи доглядати за ним. Через це у малюка можуть з'я­витися негативні почуття до тварини. Зате гарною ідеєю буде змусити дити­ну зробити щось складніше для вихо­ванця, щоб потім більше з ним поба­витися. Так малюк зрозуміє, що спіл­кування з твариною – це не тільки веселощі, а й відповідальність.

4. Пропонуйте дитині нові ігри, іграшки та заняття з вихованцем, щоб їй і надалі було цікаво гратися з ним. Стимулюйте дитину дізнаватися яко­мога більше про вашу тварину – це ще один спосіб зацікавити малюка до­глядати домашнього улюбленця.

ОБОВ'ЯЗКИ З ДОГЛЯДУ ВИХОВАНЦЯ ЗАЛЕЖНО ВІД ВІКУ ДИТИНИ

Завжди доручайте дітям лише ті обо­в'язки, з якими вони можуть впорати­ся, які відповідають їхнім навичкам і вмінню.

ДІТКИ ВІД 2 ДО 5 РОКІВ

Дітки цього віку повинні спілкува­тися з твариною тільки під наглядом. Вони можуть допомагати покласти ви­хованцеві їжу або налити води. Однак давати їжу та воду тварині повинні тільки батьки; допомагати прибирати клітку (постелити нову газетку на дно, додати тирси і т.д.); мити та прибира­ти посуд вихованця, а також його ігра­шки.

ДІТКИ ВІД 6 ДО 10 РОКІВ

Такій дитині можна доручити году­вати та напувати тварину (але якщо це собака, потрібен нагляд батьків). Прибирати за вихованцем. Чистити лоток. Допомагати купати, стригти тварину (залежно від її розмірів). До­помагати вигулювати й дресирувати (знову ж таки, залежно від розміру й потреб тварини).

ДІТКИ ВІД 10 РОКІВ

У цьому віці дитина може активно спілкуватися і брати участь у догляді за твариною у всіх аспектах, виняток – лише дуже великі пороли собак.

Що робити, коли дитина не справ­ляється з обов'язками? Домашня тва­рина – хороший спосіб навчити ди­тину відповідальності, але й тут мо­жуть виникнути проблеми. Якщо ма­люк постійно забуває погодувати ви­хованця або почистити йому клітку, погуляти з ним, прибрати лоток, йому потрібно акуратно нагадати, що тва­рині також потрібно пити та їсти, під­тримувати гігієну, як і людині.

Як би ви не сердилися, ніколи не змушуйте дитину відчувати себе вин­ною через домашнього улюбленця. Замість цього спробуйте зрозуміти, чому вона не справляється, і спробуй­те знайти новий спосіб допомогти їй впоратися з цією відповідальністю. Домашні тварини дійсно приносять величезну користь дітям, і вам лише потрібно знайти баланс між відпові­дальністю та задоволенням від спіл­кування з улюбленцем. Так дитина й тварина незабаром стануть найкращи­ми друзями.

         При підготовці статті був використаний матеріал з газети «Факт».

Г. Недвецька, завідуюча бібліотекою-філією №13           

Якщо у вас алергія на хімічні мийні засоби.

Горіх – замість прального порошку

Горіхи мають найширший спектр застосування завдяки вмісту натуральних рослин­них сполук – сапонінів. Найбільша кількість цих ре­човин міститься саме в шка­ралупі "мильного" горіха, тому перед використанням їх можна подрібнити або на­віть зробити з них порошок, розповідає epochtimes.com. uа.

Якщо у вас алергія на хімічні мийні засоби, то їх можна замінити ефективними домашніми засобами. Якими ж саме?

Прання – ручне й машинне, миття посуду, прибирання квартири, особиста гігієна – з усіма цими завданнями чудово впораються "мильні" горіхи замість прального порошку.

Є кілька способів одержання мильного засобу з горішків:

СПОСІБ №1 – МИЛЬНИЙ РОЗЧИН

У полотняний мішечок (за­звичай продається разом із горішками) покласти цілі го­ріхи, подрібнену шкаралупку або порошок із горіхової шка­ралупи. Мішечок зав'язати, опустити в гарячу воду (близь­ко 40°С) і стискати, як губку, до утворення піни (ручне пран­ня). Після прання мішечок зі шкаралупою висушити або за­морозити: її можна використо­вувати ще чотири-п'ять разів, доки вона буде давати достатньо піни.

Для прання в машині мі­шечок із горіхами просто покла­сти в барабан разом із білизною і не діставати до закінчення ци­клу прання (включно з полос­канням). Після прання міше­чок також можна висушити й використовувати повторно.

СПОСІБ №2 – МИЛЬНИЙ ВІДВАР

Десяток подрібнених горіш­ків залити літром води. Довести до кипіння, кип'ятити півго­дини. Будьте уважні: під час кипіння рівень відвару буде підвищуватися. Потім остудіть та процідіть через марлю. Одер­жаний мильний відвар буде схо­жий на рідке мило. Зберігати в холодильнику до І5днів.

Використовувати такий відвар можна, як шампунь, рідке ми­ло, гель для тіла, засіб для при­бирання будинку (зменшити можна, як шампунь, рідке мило, гель для тіла, засіб для при­бирання будинку (зменшити концентрацію відвару, розвів­ши його водою) і як репелент.

Щоб зробити відвар більш мильним і концентрованим, на літр води потрібно не менш як 20 – 30 горіхів. Концентрацію мильного відвару також можна збільшити, якщо проварити горіхи кілька разів.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСОБІВ НА ОСНОВІ "МИЛЬНИХ" ГОРІХІВ

Горіхи містять тільки нату­ральні речовини, тому за будь-якого способу приготування мийного засобу з горіхів піни буде не так багато, ніж від про­мислових засобів. Але це зовсім не означає, що очищувальні властивості горіхів гірші.

Кількість горіхів, які по­трібно використати, залежить від багатьох факторів: твердості води (чим твердіша – тим тре­ба більше горіхів), температу­ри води (не миляться в хо­лодній), кількості та ступеня забрудненості тощо. Усе це підбирається індивідуально.

Для поліпшення аромату (іноді горіхи надають розчину слабо-кислуватого запаху ягід) додайте кілька крапель будь-якої ефірної олії.

При підготовці статті був використаний матеріал з газети «Факт».

Г. Недвецька, завідуюча бібліотекою-філією №13           

Цікавинки про калину

Калина – лікар

 

Якщо на дачі росте кущ калини?

Калина – рослина-лікар, рослина-символ, рослина-легенда. Усе в ній – чи то кора, гілки, чи то білі квіти або яскраво-червоні ягоди – цілюще.

Калину називають одвічним симво­лом України. Одне з прислів'їв каже: "Без верби й калини нема України", підкреслюючи тим самим значущість для нашого народу цих двох рослин, які за довгі століття стали вірними супут­никами людини.

Хоч у калини гіркі ягоди, але вони живлять і дають силу та здоров'я тим, хто любить і шанує рідну землю.

Здавна без калини не обходилося жо­дне весілля або обряд, пов'язаний із на­родженням дитини. Гілочка червоної калини символізувала здоров'я, красу, рідну землю. Для нашого народу кали­на – це і оберіг, і цінні ліки.

Якщо говорити про лікувальні власти­вості калини, то вони справді унікальні. Усі частини цієї рослини – кора, яго­ди, квіти, гілки, кісточки – цілющі.

У калині багато вітамінів, мінералів та інших корисних речовин. її ягоди містять: магній, залізо, фосфор, йод, калій, мідь, марганець, цинк та інші мікроелементи, вітаміни. А, С, Е, Р, К, дубильні речовини, органічні кислоти, пектини й таніни, ефірні та жирні олії, фітостерини, смолоподібні ефіри. У складі цієї рослини валеріанова, мура­шина, лінолева, оцтова, масляна, олеї­нова, церотинова кислоти. У ягодах ка­лини на 70 відсотків більше вітаміну С, ніж у лимоні.

Та саме глікозид вібурнін найцінніший у ягодах калини: він має цілющі власти­вості та надає їм гіркуватого смаку.

Завдяки такому багатому складу ка­лина допомагає впоратися з лікуванням і профілактикою безлічі хвороб. її за­стосовують:

• при застуді, кашлі, бронхіті, ан­гіні, тонзиліті, запаленні легенів;

• для відновлення втраченого голо­су (відвар квітів);

• при спазмах кровоносних судин, гіпертонії (знижує рівень кров'яного тиску);

• для зниження рівня холестерину в крові;

• для поліпшення стану крові. Пло­ди калини – найкращий кровотворний засіб серед лікарських рослин;

• у лікуванні цукрового діабету;

• при внутрішніх кровотечах, особ­ливо маткових, застосовують кору ка­лини;

• у лікуванні псоріазу, алергодерматиту тощо – зовнішньо;

• для очищення кишківника від на­копичених токсичних речовин і нор­малізації роботи травного тракту;

• як седативний, сечогінний і жов­чогінний засіб;

• для лікування виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, при коліті, хворобах печінки;

• для профілактики авітамінозу і швидкого відновлення після тривалої хвороби;

• як спазмолітичний засіб (кора);

• при неврозах та інших нервових розладах, стресі й депресії.

Користь цієї рослини важко пере­оцінити. У наступній статті ми деталь­но розповімо, як правильно заготовити ягоди й кору калини, а також наведемо рецепти приготування корисних ліків із калини.

         При підготовці статті був використаний матеріал з газети «Факт».

Г. Недвецька, завідуюча бібліотекою-філією №13